Поліна почала долати німецьку граматику у школі, а її мама Вікторія Біличенко нещодавно розпочала п'ять разів на тиждень відвідувати інтенсивні курси німецької мови. Водночас, вони обидві сподіваються, що війна незабаром закінчиться, і вони зможуть повернутися додому в Україну. Абсурдна ситуація!

Поліна вже непогано відмінює дієслова, вона також знає всі кольори, числа від 1 до 100 і прикметники, такі як «товстий і тонкий, великий і маленький, теплий і холодний» та багато інших. Однак спілкуватися поки що все одно важко, оскільки на слух їй нову мову розуміти ще складно, але це лише питання часу. Після літніх канікул вона піде у 6-й звичайний клас у районній школі. Усі документи вже виправлено.

Що день прийдешній нам готує?

Вікторія досі двічі на тиждень відвідувала курси німецької мови. Але для неї цього було замало, вона хоче прогресувати швидше. І ось тепер вона ходить на інтенсивний курс до Центру освіти для дорослих щодня з 8 до 10 вечора – паралельно зі своєю роботою коуча у галузі інформаційних технологій. «Трохи дивно, - сказала вона мені одного разу. – Я тут, у Швейцарії, невідомо ще скільки часу залишатимуся, вчу німецьку мову. Чи повинна я тепер починати будувати для себе нове життя?».

Хто знає! Зрозуміло лише те, що Поліна та її мама, як і всі інші біженці з України, перебувають у безпеці тут, але не вдома, бо вдома триває війна.

Абсурдна ситуація. І все одно, незважаючи ні на що, є щось схоже на звичайне повсякденне життя: приготування страв, їжа, виконання домашніх завдань, робота, сон, розмови, ігри та екскурсії у вихідні. З кінця травня 2022 року громадський транспорт перестав бути для біженців з України безкоштовним, а тому радіус їхніх переміщень значно зменшився із зрозумілих міркувань економії. Натомість вони побували на «домашній Бернській горі» Гуртен, сходили до Центру Пауля Клее, я показала їм школу, до якої Поліна ходитиме, та відкритий безкоштовний басейн «Марцилі» на річці Аарі.

У Ботанічному саду – практично біля нашого порогу – теж можна відпочити, розслабитися і дізнатися багато нового про різні рослини. Зазвичай розмовляю з Вікторією англійською мовою, що дуже добре допомагає спілкуватися. Вона розповідає мені про свою сім'ю, про свою роботу, ми говоримо про відмінності у шкільних системах України та Швейцарії, про популярні імена в наших країнах, про море, про звички харчування або просто про те, що першим спадає на думку.

Час від часу Поліна за допомогою своєї мами ставить мені запитання про себе чи Швейцарію. Наприклад, вона хотіла дізнатися, чому в Швейцарії так багато бункерів цивільної оборони – тому що Швейцарія, як нейтральна країна, не бере участь у жодних війнах. Або вона каже забавні речі, наприклад, що аппенцельський сир пахне ногами прадіда. Я не можу судити про це, але мені цей сир ніколи особливо не подобався.

Страх та занепокоєння

Між собою мати та дочка розмовляють російською, а не українською. Це й зрозуміло, адже південь і схід країни переважно російськомовні, але це в жодному разі не означає, що Вікторія добре налаштована по відношенню до Путіна. Але при цьому «кенселити» російську культуру та літературу через війну вона не збирається. Вони були і залишаються частиною її життя.

У Миколаєві, звідки вони обидві родом, ситуація зараз помітно погіршується, як кажуть, на півдні країни йдуть запеклі бої. А брата Вікторії у червні призвали до армії із резерву. Наразі він знаходиться у Львівській області на заході країни і час від часу дзвонить до неї по мобільному телефону. Проте Вікторія дуже хвилюється і за брата, і за чоловіка. Ось таке це літо: літо війни у Європі.

Plus

Plus

Біженці з України у Швейцарії: «Вікторія та Поліна мешкають у мене»

Ce contenu a été publié le 02 mai 2022 02 mai 2022 Вікторія Біличенко та її дочка Поліна змушені були покинути своє рідне місто Миколаїв та податися до Швейцарії.

Plus

Plus

Вікторія та Поліна: фізично в Берні, а думками в Україні

Ce contenu a été publié le 14 mai 2022 14 mai 2022 Вікторія Біличенко та її донька Поліна зараз вже більш-менш прижилися у Берні. Проте думками вони досі вдома, в Україні.

Plus

Plus

Вікторія та Поліна відкривають для себе Швейцарію

Ce contenu a été publié le 16 juin 2022 16 juin 2022 Пізнавальні поїздки Швейцарією допомагають Вікторії та Поліни на кілька годин забути про війну на їхній батьківщині.

En conformité avec les normes du JTI

Plus: SWI swissinfo.ch certifiée par la Journalism Trust Initiative